Кожна випадкова подія є наслідком великої кількості випадкових причин які врахувати немає можливості оскільки число їх дуже велике і закони їхні невідомі. Тому теорія ймовірності не ставить перед собою завдання спрогнозувати те, що одна випадкова подія відбудеться або не відбудеться. Вона і не в силі це зробити. Інша мова коли йдеться про масові однорідні випадкові події які багаторазово спостерігаються при виконанні певних умов. Виявляється, що достатня кількість однорідних випадкових подій, не залежно від їх конкретної природи, підпорядковується певним законам, а саме встановленням ймовірностей цих законів і займається теорія ймовірності.

 Методи теорії ймовірності широко застосовуються в різних галузях природознавства і техніці. Перші роботи із теорії ймовірності виникли із спроб створення азартних ігор з XIV по XVIIст.

Предметом теорії ймовірності є моделі експериментів з випадковим результатом.

Розглядатимемо тільки такі експерименти які можна повторити при незмінних певних умовах довільну кількість раз. Будь-який результат що спостерігатиметься інтерпретуємо як випадковий результат випробуваного експерименту, тобто випадкову подію.

Подія – це результат випробування. Їх позначають: A, B, C, D . Події називаються несумісними якщо поява однієї із них виключає появу інших в одному і тому ж випробуванні.

Події називаються єдино можливими якщо поява в результаті випробування однієї і тільки однієї з них є достовірною подією. Такі події складають сукупність елементарних ситуацій W. Під множиною елементарних результатів розумітимемо таку множину взаємовиключаючих результатів, що результатом випробування завжди є один і тільки один результат.